11 березня в ІА «Укрінформ» відбувся круглий стіл на тему «Розподілена генерація у громадах: фокус на ВДЕ», організований в межах дослідження «Забезпечення енергетичної стійкості громад шляхом впровадження розподіленої генерації в Україні», яке проводиться Асоціацією малих міст України (АММУ).
Під час заходу презентовано основні напрями роботи, що охоплює дослідження, та проведено фахове обговорення щодо умов планування та розвитку проєктів, спрямованих на посилення стійкості громад до енергетичних викликів сьогодення. У дискусії взяли участь представники профільних асоціацій та фахівці у галузі відновлювальної енергетики, бізнесу, громадських організацій, органів місцевого самоврядування.
Учасники заходу розглянули сучасні тенденції розвитку проєктів ВДЕ-генерації та актуальні запити громад на застосування різних технологій та енергетичного обладнання.
ІА Укрінформ 
Ключові акценти від спікерів:
«Основними стимулами для розвитку проєктів розподіленої генерації у громадах є прагнення до енергетичної самодостатності та посиленої енергобезпеки споживачів, де в пріоритеті залишаються потреби об’єктів критичної інфраструктури та соціальної сфери», – зазначила Анжеліка Слободян, експертка АММУ. За попередніми результатами дослідження, найбільш поширеними в практичному застосуванні є проєкти сонячної генерації, переважно гібридні СЕС, а також когенерації, є також запит на вітроенергетичні мікротурбіни.
Варто розглядати переваги біоенергетики для альтернативних рішень у сфері теплопостачання, де в якості палива переважно використовується природний газ. На це звернув увагу Георгій Гелетуха, голова Біоенергетичної асоціації України (БАУ). Атаки рф на газові сховища в Україні створюють ризики щодо виникнення дефіциту блакитного палива. Вартість газу дорожчає і вже досягає 31 тис. грн за 1000 м куб. Тож потрібна заміна природного газу в системі теплопостачання маневровими потужностями ТЕЦ з використанням біопалива. Але необхідно наводити лад на енергетичних ринках: приводити ціни для кінцевих споживачів до ринкового рівня та впроваджувати ринкову модель у теплоенергетиці. Також очільник БАУ наголошує на необхідності скасувати податок СО2 для станцій на біопаливі, оскільки воно вже є екологічно чистим у порівнянні з викопними видами палива. Така практика має застосування у європейських країнах. Окрім того, і досі в Україні не впроваджено біржі для біопалива. Комплексне вирішення цих питань дозволить підвищити інвестиційну привабливість проєктів біоенергетики, які здатні посилити енергостійкість громад та країни в цілому.
У контексті тенденцій розвитку вітроенергетичних проєктів Микола Савчук, заступник Голови правління УВЕА, СЕО ГРЕСА-ГРУПП зазначив, що громади вдаються до розгляду рішень щодо застосування вживаного обладнання через недостатність власних фінансових ресурсів на нові вітростанції. У таких випадках ренововані вітротурбіни стають у нагоді як альтернатива. В цілому ж, потрібне якісне планування проєктів розподіленої генерації на рівні громади, з чітким алгоритмом дій: від концепції та визначення пріоритетів до розроблених критеріїв вимог для вибору тієї чи іншої технології.
Брак фінансових ресурсів та нестача людського капіталу залишаються в топі бар’єрів, які стримують розвиток розподіленої генерації у громадах. Серед фінансових інструментів для розвитку проєктів громадам варто звернути увагу на механізм енергосервісних контрактів (ЕСКО). За словами Олексія Корчміта, виконавчого директора Global 100% RE Ukraine, майже 100 таких контрактів вже укладено у різних громадах, зокрема за проєктами сонячних станцій для лікарень та водоканалів. Також експерт окремо звернув увагу на екологічний податок СО2 як джерело фінансування та важливий стимул для розвитку розподіленої генерації. Сьогодні це основне джерело наповнення Фонду декарбонізації України (ФДУ), який надає підтримку відповідним проєктам.
Водночас, учасниця дискусії Олеся Міщенко, голова ФДУ, зауважила, що цей інструмент не може покрити потреби абсолютно усіх громад у країні. Важливою є роль бізнесу, який готовий інвестувати в проєкти розподіленої генерації, та, зокрема, просування механізму державно-приватного партнерства. Як зазначив Іван Бондарчук, партнер LCF Law Group, громади мають бути зацікавлені у такій співпраці, зважаючи на інвестиційні можливості приватного сектору, та пропонувати підтримку щодо планування та розвитку таких проєктів у відповідь на запит потенційних інвесторів. Також Бондарчук додав: «Сьогодні бізнес може запропонувати громаді багато переваг для розвитку розподіленої генерації: фінансування, експертизу та швидкий девелопмент проєктів. Натомість, громади мають небагато переваг, щоб стати повноцінними бізнес-партнерами для девелоперів, втім це не означає, що таких можливостей немає. Створення портфоліо землі для проєктів, надання місцевих гарантій для залучення фінансування та швидке опрацювання запитів підприємців – ключ для ефективної співпраці та успішної конкуренції для успішного залучення інвестицій та будівництва енергетичних потужностей».
Інші питання, висвітлені під час заходу, стосувалися ефективності існуючих інструментів для енергетичного планування, насамперед проєктів розподіленої ВДЕ-генерації у громадах. Усі учасники дискусії погодилися, що місцеві енергетичні плани (МЕП) та системи енергоменеджменту мають стати обов’язковими на рівні громад, зокрема для отримання фінансування на розвиток енергетичних проєктів. Обов’язковість розробки МЕПів до 13 листопада 2025 р. вже затверджена на рівні законодавства. Але планів, які вже готові, або знаходяться в процесі розробки, на сьогодні лише близько 100. Тоді як громад, які мають розробити МЕПи – понад 1200, – зазначила Любава Радійчук, старша проєктна менеджерка Команди підтримки відновлення та реформ при Міністерстві розвитку громад та територій України. При цьому важливо, щоб громади навчалися самостійно розробляти МЕП за встановленою методикою, а не покладалися виключно на допомогу зовнішніх консультантів, як це відбувається зараз. Місцеві енергоменеджери мають бути безпосередньо задіяними до цієї роботи. «Де немає управителів – немає результатів», – додала Радійчук.
В процесі дискусії учасники намагалися з’ясувати, які стимули доступні сьогодні для споживачів щодо використання дороговартісних, але більш екологічних і сталих технологій, наприклад установок зберігання енергії або гібридних СЕС, замість швидких і простих рішень, на кшталт дизельних генераторів. Досвідом поділився Владислав Скальський, заступник міського голови м. Вінниця, який зазначив, що на сьогодні загалом 17 МВт встановленої потужності сонячних електростанцій (СЕС) у місті забезпечують потреби бізнесу та комунальних підприємств. Такі результати місцевої програми, яка діє з квітня 2023 року для підприємців, надаючи часткову компенсацію вартості придбаного обладнання СЕС, включно із системами накопичення, вітроенергетичних станцій та об’єктів гідроенергетики. Вінницька міська рада ділиться власним досвідом з іншими громадами та готова в подальшому надавати таку підтримку.
Павло Козирєв, голова АММУ, запропонував усім учасникам дискусії забезпечити обмін досвідом щодо планування та розвитку проєктів розподіленої генерації на онлайн-платформі «Супермаркет рішень», яка об’єднує представників громад та фахівців з різних регіонів та забезпечує взаємодію з учасниками на постійній основі.
У підсумку модераторка заходу Юлія Усенко, голова Всеукраїнської Агенції Інвестицій та Сталого Розвитку (SDIA) зазначила, що саме такі практичні дискусії дозволяють виявляти проблематику, що заважає стрімкому розвитку проєктів. Результати обговорення будуть враховані у дослідженні «Забезпечення енергетичної стійкості громад шляхом впровадження розподіленої генерації в Україні», яке проводиться Асоціацією малих міст України (АММУ).
Проєкт «Забезпечення енергетичної стійкості громад шляхом впровадження розподіленої генерації в Україні» фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) та Державним секретаріатом Швейцарії з економічних питань (SECO) за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH в рамках програми «Просування енергоефективності та імплементації Директиви ЄС про енергоефективність в Україні».