11-12 червня у Трускавці відбувся захід, присвячений обговоренню особливостей застосування насамперед комунальними підприємствами та бюджетними організаціями механізму самовиробництва. Організатор події – Екоклуб, за підтримки GIZ (Німеччина).
Дякую за надану можливість модерувати цікаву дводенну роботу та обмінюватися досвідом та власними дослідженнями з теми, про яку вже можна виділяти окремі категорії міфів та невдалих досвідів. Особливо у бюджетній та комунальній сферах. Про успіхи говорять мало. І є просте пояснення чому.
1. Про практику правозастосування. Механізм самовиробництва, або інститут активного споживача не так давно запроваджений і постійно вдосконалюється. Законодавець вже зробив більшу частину роботи, щоб усе працювало без перешкод. Проте постійно відбуваються зміни на рівні підзаконних актів. Наприклад, як зʼясувалося, є питання щодо приєднання саме гібридної сонячної станції (СЕС). Кожен оператор систем розподілу (ОСР) застосовує кодекси по-різному:
«чітко до букви», наполягаючи на встановленні окремих засобів обліку як на установку генерації, так і зберігання енергії;
або ж у відповідь логіці – комерційний облік там, де справді є предмет для комерційних розрахунків.
2. Як правильно? Регулятор мав би у відповідь розробити заяву для приєднання саме гібридної СЕС, якої поки що немає в Кодексі систем розподілу (КСР).
І схожих питань «як правильно?» вистачає.
3. Про претензії та зауваження уачсників. Часто чую від споживача про його претензії до роботи ОСР. А ви готові почути, що є порушення вимог кодексів і правил з боку власників генеруючих установок? Водночас санкцій за це не передбачено законодавством. Йдеться про обовʼязок споживачів повідомляти ОСР про встановлення таких установок навіть на власні потреби.
А тепер спитайте кого знаєте серед знайомих підприємств, хто задекларував свої автономні СЕС. Та впевнена, що цього ніхто не робить. А чому? Бо насамперед не знає таких вимог і не цікавиться ними. Аби працювало, і була своя електрика. І знаю, що зараз можуть прибігти коментатори, які так і напишуть.
Водночас, ці дані потрібні не лише ОСР. Напевно вони потрібні і місцевим адміністраціям, щоб планувати енергетичний розвиток своїх громад. Чи не так?
Тож подумайте, а потім коментуйте.
4. Про статистику. Ну і головна причина – повільно набувається практика набуття статусу активного споживача – саме серед бюджетних установ; комунальних підприємств наче трохи більше. Принаймні так мені особисто бачиться за власними спостереженнями. А коли недостатньо прикладів, які не є чимось унікальним, (бо хтось на початках поміг зробити пілот), то мало хто наважується здобути той показовий чи зразковий досвід.
НКРЕКП повідомили про 1377 договорів про купівлю-продаж електроенергії за механізмом самовиробництва. Це юридичні особи. Я уточнювала. Але невідомо скільки серед них саме некомерційних установ.
5. І ось щодо статусу неприбутковості. Питання, вважаю, вирішене остаточно. Тобто є на нього конкретна відповідь. А саме – відповідь Державної податкової служби. Так само лінк залишу в коментарях.
6. Про доцільність. Але найголовніше – це питання «на хіба воно треба?». Це вирішувати кожному споживачу окремо – продавати надлишки чи не продавати. Дискусії були палкі. Знаю, що не усі остаточно змінили власну думку після Трускавця. Але відповідь очевидна – треба рахувати, що вигідніше: споживати самому чи відпустити за …. навіть одну копійку. І таке буває в окремі години.
А з 1 травня 2027 року мають подіяти законні підстави для зняття «прайс кепів» на ринку. І це вже може комусь обійтися в мінусові продажі, а не отримані копійки.
… То що ж робити? Нащо такі ризики і витрачання зусиль на той статус активного споживача? І знову та сама відповідь: рахуйте, співставляйте графіки власного споживання, ринкових погодинних цін та виробітку енергії власними станціями. А ще цікавтеся ринковими тенденціями та змінами, які поступово створюють умови для транскордонної торгівлі електроенергією. Зміни завжди спонукають до розвитку. Але й змушують оцінювати ризики. Рахуйте, шановні споживачі. Рахуйте.
Зокрема, запрошую на навчальну програму “Енергостійкість бізнесу”, яка розроблена в межах проєкту “Енергостійкість бізнесу: Стимулювання розподіленої генерації в Україні”, який реалізується ГО “Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку” (SDIA) спільно з Українською Радою Бізнесу, за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE). Друга хвиля програми вже незабаром. Реєструйтеся.
Також завантажуйте Інструкції для реалізації проєктів енергостійкість, які розроблені експертами Проєкту в межах навчальної програми. Вони допоможуть краще підготуватися до тренінгів. До зустрічей на програмі “Енергостійкість бізнесу”!
Щиро, Юлія Усенко,
Співзасновниця та голова ГО “Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку” (SDIA)