Тиждень Енергоефективності 2023. Загальні підсумки

Зимовий Тиждень Енергоефективності – це низка подій і заходів, що відбулися з 11 по 15 грудня за ініціативи Громадської спілки “Бізнес за партнерство”. Цей проєкт об’єднав сотні фахівців та експертів, енергоменеджерів, представників уряду і громад, депутатів, міжнародних організацій заради визначення місця енергоефективності у порядку денному діяльності усіх суб’єктів, а також подальших кроків щодо розвитку енергоефективної політики держави.

Ми зібрали основні тези спікерів та учасників, які приєдналися до різних заходів того тижня, та підвели підсумки за нотатками Юлії Усенко, співзасновниці та голови Всеукраїнської Агенції Інвестицій та Сталого Розвитку.

Конференція “Енергоефективна дипломатія заради відновлення України”

Перша панельна дискусія відбулася за участі представників Посольства Федеративної Республіки Німеччина, Представництва ЄС в Україні, депутатського корпусу, уряду, Асоціації міст України. Підсумовуючи основні тези з виступів спікерів:

1) Енергоефективність. Основні акценти:

• про конкуренцію за інвестиції,
• про мотивацію для споживачів витрачати на енергоспоживання менше,
• про вдосконалення муніципальної інфраструктури,
• про зміцнення енергетичної безпеки.

2) Лібералізація енергетичних ринків. Говорячи про пом’якшення, приходимо до жорстких реформ. Поточні тарифи для споживачів потребують підвищення, що доповідачі аргументували наступним:

• при низьких тарифах відсутні стимули до енергоефективності;
• підвищення цін дозволяє зменшити енергоспоживання на 15% – тренд останніх місяців в ЄС;
• осінній лист з Вашингтону та зобов’язання України перед ЄС чітко вказують на необхідність лібералізації цін на енергетичних ринках як одна з умов подальшої підтримки нашої держави;
• борги ростуть, вбиваючи галузь. Йдеться про оцінку поточного боргу у 200 млрд грн на газовому ринку та про ланцюг боргів на ринку електричної енергії.

3) Розподілена генерація має розвиватися розумно на місцях. Сонячні панелі мають з’являтися на дахах модернізованих будівель. Про те, що енергетична децентралізація має поєднувати одночасно і малу розподілену генерацію, і заходи з енергоефективності, детальніше можна ознайомитися у публікації Юлії Усенко.

4) Енергоефективна політика – у пріоритетних завданнях держави. ЦОВВ, який неофіційно отримав назву Мінвідновлення, нагадує, що енергоефективна політика у пріоритетних завданнях держави, та звітує:

• Методика розробки місцевих енергетичних планів дозволить вже наступного року втілитися у плани 20 українських громад.
• Впровадження системи енергоменеджменту – завдання Держенергоефективності.
• Лібералізація тарифів газу та електроенергії – це інвестування в енергоефективність.
• Фонд енергоефективності потребує наповнення з бюджету для реалізації програм, зокрема Енергодім (в т.ч. встановлення ІТП для ОСББ), а також підтримки проєктів модернізації громадських будівель зі встановленням СЕС з акумуляторами (вже надходять заявки від громад). Такі проєкти, як наголосив заступник Міністра, спрямовані на досягнення енергонезалежності громад та країни в цілому. І додав, що у плануванні розвитку в першу чергу громади мають фокусуватися на модернізації критичної інфраструктури, а вже потім на благоустрій та інші напрями.
• Понад 90 КГУ за підтримки USAID встановлено на об’єктах критичної інфраструктури для проходження поточного опалювального сезону.

5) Податок на СО2 – інвестиції в енергоефективність. Карбоновий податок – потрібний, але такі нововведення не на часі за підсумками дискусії. Держенергоефективності прагне розпочати роботу Фонду з декарбонізації вже наступного року, що наближається. Але це залежить від того, чи отримає цей механізм належне фінансування. Хоча правдиво зауважити, що в ЄС цільовим механізмом фінансування є енергетичні та екологічні податки. Нагадаю, що екологічні, або так звані “зелені” податки запроваджуються для екологізації підприємств та стимулювання вуглецевого переходу у світі. Під час дискусії пролунали для порівняння орієнтири ставок податку СО2 в Україні та ЄС – 30 грн та 75 євро відповідно. Деякі учасники дискусії нагадали про механізм коригування вуглецю на кордоні, коли з часом українським імпортерам доведеться оплачувати податок СО2 на кордоні, що фінансує бюджет ЄС. Одночасно була озвучена думка, що підвищення екологічного податку негативно відобразиться на стані бізнесу, що героїчно продовжує працювати в Україні в умовах війни. Тому найімовірніше це питання буде опрацьовуватися згодом, після активної фази війни.

6) 2024 має стати роком енергоефективності як у кожній громаді, так і в країні в цілому. Це основне побажання учасників, яке пролунало в завершення дискусії.

7) Про нові виклики. Енергетична безпека – це не єдиний виклик для цивілізованого світу. Нові загрози стосуються хімічної, ядерної, бактеріологічної безпеки. Ці питання потребують належної уваги.

Форум енергоменеджерів

Майже 300 присутніх учасників, серед яких переважно фахівці з громад, поділилися своїми думками про суть енергоменеджменту та перспективи його впровадження і розвитку в Україні. Модератором заходу на запрошення організаторів виступила Юлія Усенко, співзасновниця і голова Всеукраїнської Агенції Інвестицій та Сталого Розвитку.

1) Про енергоменеджмент за результатами онлайн-опитування учасників під час форуму:

• Енергоменеджмент – це для багатьох: комфорт та економія, раціональність та ефективність, контроль та управління. Також на візуальній хмарі з’явилися такі слова як: фінансова грамотність, оптимізація, сталий розвиток та ін.
• 32% підтримали думку, що усе можливо розвивати попри виклики та наслідки війни; водночас…
• 45% погодилися, що бракує фахівців в громадах.
• 26% зауважили, що розвитку заважають безпекові ризики.
• 16% опитуваних обрали опцію, що для розвитку енергоменеджменту потрібна повна прозорість даних.

2) Коротко про презентовані успіхи. Енергоменеджери або принаймні особи, які частково приймають відповідні функції, є не лише у громадах, але і в державних органах та підрозділах. До прикладу на запрошення організаторів до заходу приєдналися представники Офісу Генеральної прокуратури України, які презентували свій досвід: власна система обліку майна та стану будівель усіх структурних підрозділів, плани заходів, звітність, призначені відповідальні особи, які проходять навчання, планується впровадження системи енергомоніторингу найближчим часом.

Презентували свої успіхи та плани також і деякі міста: Звягель, Ірпінь, Вінниця. Тему енергоменеджменту поєднують із “зеленим” енергетичним переходом на місцевому рівні, зокрема в контексті енергетичного планування. Цей зв’язок був помітним у кожному виступі. Досвід Ірпеня вказує на те, що відбудова має здійснюватися із використанням сучасних технологій, що дозволяє оновити інфраструктуру та оптимізувати подальше використання ресурсів. Звягель розробляє місцеву програму розвитку ВДЕ до 2030 року, спрямовану на “зелений” перехід. Вінниця є яскравим прикладом взаємодії з надавачами послуг для системного моніторингу даних споживання електричної і теплової енергії та води. Це лише деякі серед наведених успіхів та досягнень міст, які можуть поповнювати добірку прикладів ефективного планування та розвитку.

Варто зазначити, що багато проєктів впроваджені та реалізуються завдяки грантовій підтримці. В межах форуму було презентовано напрями підтримки для впровадження і розвитку муніципального менеджменту від GIZ, який також наразі підтримує проєкти автономних сонячних станцій для лікарень.

3) Люди важливі. Разом з тим, як наголошувалося, бракує фахівців. Це не є новою проблемою, як зазначає АЕМУ. Асоціація проводила дослідження про стан енергоменеджменту та енергомоніторингу в громадах у 2021 році. З війною дефіцит кадрів стає ще більшою проблемою. Часто місцеві фахівці поєднують багато функцій, які перевантажують їх іншою повсякденною роботою, що відповідно не може позитивно впливати на якість роботи енергоменеджера. Тоді основна його роль як управлінця стає другорядною. В той же час Держенергоефективності планує відкриття офісів декарбонізації в регіонах та має на меті сприяти підготовці фахівців з енергетичного менеджменту. Але залишається відкритим питання мотивації і підтримки місцевих енергоменеджерів у поточний час.

4) Про якість. В дискусіях згадали про те, що статистика – це не завжди про якість. Будь-які результати у звітах повинні містити не лише оцифровані індикатори, але й інші харатктеристики, які дозволяють об’єктивно оцінювати стан речей. До слова, звітуючи про енергомоніторинг, далеко не всі дбають про мікроклімат у будівлях.

В цілому ж енергетичне планування в громадах є надзвичайно важливим, оскільки йдеться не лише про баланс ресурсів, але й про енергетичну безпеку. І енергоменеджмент та моніторинг займає тут важливу роль. Мінінфраструктури як профільне міністерство звітує, що основні правові умови для впровадження системи енергоменеджменту та енергомоніторінгу на місцях створені, методологічне забезпечення та різна підтримка громад планується і у подальшому. З іншого боку, тільки практика показує шлях до вдосконалення.

Стратегічна сесія «Енергоефективність в дії: візія «зеленого» відновлення України»

Коло заходів в межах Тижня енергоефективності 2023 замкнулося минулої пʼятниці. Усі питання попередніх днів були враховані під час проведення стратегічної сесії «Енергоефективність в дії: візія «зеленого» відновлення України». Організатори цієї події зібрали різних учасниць та учасників для моделювання проєкту сценарного розвитку енергетичного майбутнього, а саме – створення ринку енергоефективності. Різні люди з власним баченням, досвідом, знаннями, які доповнюють думки один одного, з призначеними ролями. Це представники державних органів, громад, бізнесу, громадського сектору, освіти, фінансових інституцій, експертів, які усі обʼєднані у різні групи. Ролі різні для чотирьох груп: виконавці (переважно бізнес), ресурси (інвестори, донори, державний і місцеві бюджети та ін.), держава як замовник, наука та освіта. Завдання різні. Але кінцева мета спільна – визначити ключові індикатори для створення ринку енергоефективності через три роки. Умови різні для кожного сценарію відповідно. Сценаріїв може бути безліч, але організатори зупинилися на двох: ідеальному та інерційному. Ключові аспекти, спільні для обох сценаріїв, з напрацювань учасників стратегічної сесії:

1) Цілі стратегії. Чого ми прагнемо? Енергоефективна держава – це про що? Зменшення енергоспоживання та викидів СО2 (за рахунок енергоефективної політики). Відмова від марнотратства та повномасштабний перехід до ефективного використання ресурсів. Врешті решт спрямування зекономлених коштів на розвиток. Збільшення ВВП та конкурентоспроможності. Завдання для держави: визначити стратегічні цілі та забезпечити комплексне їх виконання у всіх сферах.

2) Потреби ринку та механізми для його створення. Пропозиція зʼявляється тоді, коли присутній попит. Але цього замало, щоб створився справжній ринок. Потрібні ринкові механізми, які простимулюють учасників наповнювати ринок та конкурувати між собою. Серед основних умов: розробка та ухвалення необхідної нормативно-правової бази та недопущення надмірного регулювання; вмотивований споживач та зацікавлений виробник/ постачальник товарів і послуг.

3) Фінансові інструменти. В групі виконавців багато наголошували про доступність до фінансування та «мʼякі» умови. Зокрема стимулювати власне виробництво енергоефективних технологій та розробок відповідних рішень.

4) Інновації. Наукові розробки зʼявлятимуться за наявності достатньої оснащеності матеріально-технічної бази. Поки що це виглядає на рівні мрій. Але їх потрібно втілювати в життя, щоб отримати той самий ринок. Цей напрям потребує належної уваги і підтримки. Окремий важливий напрямок – підтримка стартапів.

5) Фахівці. Кадри вирішують все – це не гасло, а досвід практиків. В умовах війни маємо проблему нестачі фахових кадрів, яка поступово все більше відчувається в різних сферах. Говорячи про майбутнє, вже сьогодні потрібно працювати з пошуком дієвих стимулів для залучення та підготовки необхідних фахівців. Сюди ж відносимо і спеціалізовані компанії як виробники та надавачі послуг майбутнього ринку енергоефективності. Роботодавці, робочі місця, фахівці – усе взаємоповʼязане. Можна і потрібно доповнювати цей список, моделювати, пропонувати, обмінюватися досвідом, формувати запит та доводити його до стейкхолдерів, яких може бути більше, ніж зі згаданих чотирьох груп. Але ключовими з них є влада (органи виконавчої влади, законодавці, місцева влада), донори та інвестори, бізнес. Мені особисто бракує тут споживачів, інтереси та спроможність яких, на мою думку, потрібно вивчати окремо.

Підсумковий звіт роботи учасників стратегічної сесії організатори обіцяють оприлюднити у січні 2024 року.

Нагадауємо, що Тиждень енергоефективності проведений Громадською спілкою «Бізнес за партнерство» за підтримки проєкту «Просування енергоефективності та імплементації Директиви ЄС про енергоефективність в Україні», що виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit GmbH (GIZ) за дорученням Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) та співфінансуванням Державного секретаріату Швейцарії з економічних питань (SECO).