Теза 1. Безперервно лунає тема відновлення з прогнозами на майбутнє. Головне – співставлення потреб, побажань та реальних можливостей.
У травні тривають обговорення про підсумки воєнного року 2022 і прогнози відновлення та майбутнього розвитку енергетики в Україні. Усі ми зіштовхнулися з тим, як непросто дістати якісний матеріал або верифікувати дані в умовах воєнного стану. А додатковий виклик – прокоментувати певну інформацію на широкий загал.
Багато фахівців вразило ухвалення Енергостратегії 2050 без оприлюднення навіть узагальненої частини документу. Тут важливо зазначити, що більшість із розумінням ставиться до особливостей використання саме стратегічної інформації, оприлюднення якої справді може нести безпекові ризики. Але це точно не про візію майбутньої енергетики на десятки років вперед. Водночас я захоплююся колегами, яким не обов’язково читати заховані документи, але знати при цьому їх суть. І так зрозуміло, що відбувається, які плани просуваються та декларуються за кордоном, частково прориваючись у інформаційний простір. Тож пазли складаються.
Єдине, що справді турбує, – це відповідність стратегій та конкретних дій принципам відновлення та нашим очікуванням. Поки ми читаємо заголовки “Україна – енергетичний хаб Європи”, раніше Польща також повідомила про плани енергохабу, зокрема газового, для Центральної Європи. До слова, Польща вже інвестувала в плавучий термінал зрідженого газу (LNG) і розширює нафтовий термінал, а також планує розвиток атомної енергетики. Про більше таких ініціативних заходів можна ознайомитися на сайті польського уряду.
У підсумку можемо лише здогадуватися в контектсі заявлених до Енергостратегії гасел: чи це одночасна розбудова з доповненням одного іншим, чи окремі амбітні плани про “атомно-відновлювальний хаб”. Слідкуймо за подіями разом.
Щиро, Юлія Усенко,
співзасновниця та голова ГО “Всеукраїнська Агенція Інвестицій та сталого розвитку”