Цю публікацію ініціювала ГО “Жіночий енергетичний клуб”, за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна. Я щиро вдячна за запрошення приєднатися, бо це мій внесок у низку важливих речей:
- популяризацію конкурсу «Жінки української енергетики», де я здобула перемогу в одній із номінацій 2023 року як Лідерка з декарбонізації;
- мотивацію жінок, які працюють безпосередньо або дотичні до роботи в енергетичній сфері, розвиватися і зростати у своїх професійних амбіціях;
- просування зеленого енергетичного переходу, який має враховувати не лише глобальні тенденції розвитку енергетики та задекларовані кліматичні цілі, але й гендерні політики;
- нарешті привернення уваги до необхідності запровадження та просування комплексних інклюзивних політик в Україні, про що раніше я вже ділилася на Енергореформі.
Надихають приклади політикинь Ольги Буславець та Інни Совсун, які поділилися власними поглядами й досвідом щодо ролі жінок та безпосередній участі у формуванні й реалізації енергетичних політик та політичній діяльності загалом. Це дуже цінно, коли лідерки думок беруть участь у приверненні уваги до таких тем.
За моїми особистими спостереженнями, є ті, для кого тема жіночого лідерства і досі залишається подразником. Але це лише доводить, що потрібно більше прикладів та мотивацій для жінок, які мають відповідні здібності та професійні якості. Що особисто для мене означає лідерство, і як його ефективно застосовувати, я поділилася своїми думками в публікації. Тому запрошую до прочитання моєї історії та думок.
«Жінки яскраво демонструють, що вони здатні виконувати будь-яку роботу, в тому числі, шахтарську», — про роль жінок у процесі енергетичного переходу та зеленого відновлення в Україні
Жіноче лідерство є надзвичайно важливим у процесі енергетичного переходу та зеленого відновлення в Україні. Лідерство, на мою думку, — це передусім відповідальність. Ми бачимо, як багато жінок, поряд з чоловіками, готові брати на себе відповідальність, навіть у таких сферах, як шахтарство. Жінки займають керівні посади, спускаються в шахти, виконують важку фізичну працю. Це теж форма лідерства, незалежно від того, йдеться про вимушене чи добровільне рішення.
Інший аспект лідерства — це здатність бути прикладом. І якщо говорити про справедливий енергетичний перехід, про рівні можливості для усіх, зараз жінки яскраво демонструють, що вони здатні виконувати будь-яку роботу, зокрема шахтарську. І я думаю, що в майбутньому ми зможемо демонструвати і Європі, і всьому світу, як ми забезпечуємо цей справедливий енергетичний перехід за участі жінок абсолютно в різноманітних галузях і секторах енергетики.
Жіноче лідерство також полягає в здатності групуватися і взаємодіяти, працювати на загальну мету. Жінки мають талант створювати ефективні команди, де кожен доповнює одне одного, і таким чином працює на єдину мету. Це важлива особливість, яку необхідно використовувати, зокрема в енергетичному секторі.
«Подолати стереотипи і зрозуміти, що жінка-керівниця здатна виконувати управлінські функції не гірше за чоловіка», — про зміни в ставленні до жінок у сфері енергетики за останні кілька років
Позитивні зміни в ставленні до жінок у сфері енергетики є, але вони відбуваються дуже повільно, і мені це не подобається. Ці зміни охоплюють не так багато людей, як нам здається. Ми часто спілкуємося в межах своєї галузі, з родичами та друзями, і в результаті проєктуємо ці зміни на всю країну чи світ, що, на мою думку, не зовсім вірно. Бо багато людей досі керуються в своєму житті стереотипами і живуть з традиційними уявленнями про ролі чоловіків і жінок. На жаль, це не можна змінити в один момент.
Але певні позитивні зрушення все ж є. Наприклад, в Україні жінки займають керівні посади не тільки в енергетиці, а й у інших технічних галузях, очолюють департаменти та відділи, а деякі досягли топ-менеджменту. Це важливо, адже лідерство — це знову ж таки про приклад. І такі приклади дуже потрібні, щоб прискорювати ці зміни та забезпечувати більше кар’єрних можливостей для жінок в енергетиці.
Це потрібно не лише жінкам, а й чоловікам, адже вони теж мають подолати стереотипи і зрозуміти, що жінка-керівниця здатна виконувати управлінські функції не гірше за чоловіка. Успіхи жінок у цих сферах повинні бути визнані, і ці приклади повинні ставати більш видимими.
«Важливим є не стільки технічний фах, скільки мотивація і бажання розвиватися в галузі, а також підтримка з боку держави та роботодав_ців», — про важливість освіти для енергетикинь
Я не вважаю, що саме технічна освіта є передумовою для того, щоб будувати кар’єру в технічних галузях. Енергетика настільки різноманітна, що можна працювати в ній, розробляючи фінансові моделі, нові інструменти та продукти на енергетичних ринках, створюючи торгові механізми. Для цього технічна освіта не є обов’язковою.
Зараз енергетика надзвичайно цікава і динамічна, вона постійно розвивається. Зокрема, цифровізація енергетики, яка набирає обертів в усьому світі, і в Україні також. Сьогодні активно використовуються такі технології, як штучний інтелект і ІТ-спеціалізації. Для того, щоб створювати IT-продукти в енергетиці, на мою думку, можна здобути додатково бакалавра, не обов’язково саме магістерський ступінь інженера енергетики. Тобто опанувати ІТ-фах як основний і здобути магістерський ступінь саме в цій сфері. Цього може бути достатньо, об’єднавши зусилля команди різних фахівців, щоб створювати потрібні сучасні рішення для енергетичних ринків і по суті працювати для розвитку галузі.
Щодо мене, то я маю технічну освіту. Починала як енергетикиня залізниць, але після восьми років роботи в залізничному господарстві зрозуміла, що не зможу легко будувати кар’єру, бо я жінка і не з династії залізничників. Тому вирішила перейти в приватний сектор, де було більше можливостей для кар’єрного росту та самореалізації. І я не помилилась у своєму рішенні.
Насправді ж я вважаю, що важливим є не стільки технічний фах, скільки мотивація і бажання розвиватися в галузі, а також підтримка з боку держави та роботодав_ців, які мають заохочувати ініціативи молоді, зокрема жінок, здобувати освіту та працювати в таких сферах.
«Успіх можливий лише через комплексний підхід: популяризацію професії, державну підтримку та ініціативи громадського сектору», — про те, які кроки варто зробити, аби залучати жінок в енергетичну галузь
Що стосується роботодавців, якщо говорити про великі компанії або лідерів ринку, їм потрібно більше уваги приділяти популяризації професії. Проте часто компанії використовують соціальні й рекламні проєкти як спосіб власного піару, а не промоції галузі в цілому. На мою думку, така практика не має використовуватися у сфері енергетики, розвиток якої безпосередньо впливає на якість життя людей та економіку держави. Компанії в таких проєктах мають немов залишатися «у тіні», або ж вдало поєднувати рекламу своїх послуг з важливістю та перевагами галузевих професій. Їхня головна місія — підтримувати ініціативи, спрямовані на просування галузі, а не власного бренду. Це — робота на перспективу, щоб зацікавити майбутніх працівників, які можуть знайти своє місце в цій сфері й обрати в майбутньому роботодавця.
Соціально-корпоративна відповідальність теж відіграє важливу роль. За останні 10 років ця концепція стала популярною, і я б радила інтегрувати до неї питання гендерної рівності, безбар’єрності та інклюзивності. Ми маємо створювати умови для жінок, людей з інвалідністю, ветеран_ів війни. Йдеться не лише про облаштування робочих місць, а й про створення умов для формування колективів, які будуть підтримувати нових працівників. Це чутлива тема, але якщо займатися цим зараз, після війни це стане звичним правилом, а не викликом.
Держава теж має робити свій внесок. На жаль, у стратегічних документах і нормативно-правових актах питання гендерної рівності та інклюзивності висвітлено недостатньо. Європейська практика «м’якого закону» з рекомендаційним характером працює добре, але в Україні такі рекомендації приховані й недостатньо популяризовані. Держава має більше заявляти про свої позиції, демонструвати готовність підтримувати як роботодавц_ів, так і людей, які потребують нових умов та можливостей. Особливо це важливо в контексті нашого руху до Європейського Союзу.
Заохочення може мати різні форми. Багато хто думає, що це лише фінансові стимули: податкові пільги чи гранти. Але я впевнена, що є ефективніші способи, які не залежать виключно від грошей. Наприклад, рейтинги соціальної відповідальності компаній, які демонструють найкращі практики, могли б стати чудовим мотиватором. Це простий і дієвий інструмент: компанії хочуть бути в «топі» і пишатися своєю діяльністю. Держава могла б проводити кампанії з соціальної реклами, популяризуючи такі рейтинги.
Не можна оминути увагою й роль громадських організацій, наприклад, Жіночого енергетичного клубу. Вони успішно популяризують енергетику, залучають різних експертів до заходів, організовують конкурси, як-от «Жінки української енергетики». Такі ініціативи показують жінок у професії, мотивують їх розвиватися та брати на себе лідерські ролі. Наприклад, минулого року я здобула номінацію «Лідерка з декарбонізації», а цього року сама номіную інших жінок. Це надихає, формує спільноту однодумиць і допомагає руйнувати стереотипи.
Таким чином, успіх можливий лише через комплексний підхід: популяризацію професії, державну підтримку та ініціативи громадського сектору. Важливо не лише створювати рівні можливості, а й показувати приклади того, як можна досягати успіху в енергетиці.
«Поширити не лише питання гендерних аспектів, а й поговорити про забезпечення рівних умов для різних категорій населення», — про комплексний підхід для всіх людей в енергетиці
У жовтні вийшла моя колонка на Енергореформі, в якій я написала про гендерну рівність, безбар’єрність та інклюзивність при зеленому енергетичному переході. У ній я висвітлюю комплексний підхід до забезпечення енергетичного переходу. В Європейському Союзі, наприклад, привертають увагу до гендерних політик у просуванні порядку денного для Європейського зеленого курсу.
Водночас, поки увага всього світу спрямована на Україну, ми маємо можливість поширити не лише питання гендерних аспектів, а й поговорити про забезпечення рівних умов для різних категорій населення: внутрішньо переміщених осіб, ветеранів і ветеранок, людей з інвалідністю тощо. А це може бути і людина, яка має одразу кілька категорій — наприклад, внутрішньо переміщена жінка з інвалідністю. Тому необхідно розробляти комплексні інклюзивні політики, які враховують особливості кожної категорії.
Також хочу підкреслити, що інклюзивність не може бути лише декларативною. Наприклад, якщо ми говоримо про навчальні програми для ветеранів і ветеранок, важливо, щоб там працювали професійні психологи, які допоможуть адаптуватися до цивільного життя. Без цього всі зусилля ризикують стати формальністю, це вже просто спекуляція на цій темі.
Цікаво, що багато ветеранів і ветеранок після проходження програм перекваліфікації не обов’язково мають бажання поповнювати ринок найманої праці. Їхнє прагнення до підприємництва вражає. Вони хочуть створювати власний бізнес і бути лідер_ами у своїй сфері. Особливо надихає, коли це кажуть жінки-ветеранки. Це ще раз доводить, що у нас неймовірні люди, у нас велике майбутнє. Успішний енергетичний перехід — неминучий в Україні!
Повна версія публікації досутпна тут.
Читати публікацію англійською.
Для довідки:
Щорічний конкурс “Жінки української енергетики” започатковано громадською організацією “Жіночий енергетичний клуб України” у 2019 році. Метою Конкурсу є визнання вкладу жінок у розвиток енергетичної сфери України та їх підтримка, мотивація для подальших досягнень в енергетиці та споріднених секторах економіки, стимулювання внеску учасниць конкурсу в становлення гендерної рівності в енергетиці, професійному навчанні, науці та профільній журналістиці. Щорічно визначаються номінації, за якими відбувається Конкурс. Серед номінацій у різні роки були: “Компанія року”, “Керівниця”, “Працівниця”, “Журналістка”, “Освітянка”, “Лідерка з декарбонізації”, “Політикиня”, “Волонтерка”, “Юристка”. Конкурс проводиться за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна.
Щиро, Юлія Усенко
Голова Всеукраїнської Агенції Інвестицій та Сталого Розвитку (SDIA)