Про мову

25 квітня 2019 року було ухвалено Закон, на який чекали дуже довго всі українці. Нарешті визнано, що українська мова має бути державною не тільки в теорії, але й на практиці.

Моя мама ще задовго до прийняття мовного закону розповідала мені, як будучи молодою жіночкою, яка з Черкаської області приїхала до столиці, соромилася спілкуватись українською – на вулицях, в транспорті, магазинах і т.д. Бо україномовних називали селюками.

Народилась я. Прийшов час обирати школу. Був 91-й рік. І батьки без вагань вирішили, що я буду навчатися в українській школі. І я їм за це дуже вдячна. Хоча ніхто в класі серед дітей протягом усіх навчальних років так і не викорстовував українську мову у приватному спілкуванні.

Вражає те, що і досі є люди, які соромляться своєї української. Не можна соромитись мови, культури, історії. Як може не подобатися рідна мова, прапор, національний гімн чи символ (герб)?!

Я пишу з власного досвіду, сама до цього прийшла вже давно. Як і вдома, так і за кордоном, будьте українцями. Читайте, слухайте, розмовляйте з тими, хто розуміє, знає мову, тоді почнете й думати українською. Одягайте одяг з національною символікою у повсякденному житті, а не тільки на свята. І це не просто самоідентифікація. Це наша з вами зброя за свою незалежність.

Юлія Усенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *