11-12 грудня у Києві відбувся четвертий щорічний форум «Справедлива трансформація: розширення. Відновлення та майбутнє вуглецеємних та моноіндустріальних громад».
Вдячна організаторам за довіру промодерувати тематичну сесію «Фінансування та можливості Справедливої Трансформації».
До участі у дискусії приєдналися:
- Сіріак Масює, представник відділу Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини
- Торстен Воллерт, міністр-радник, Представництво Європейського Союзу в Україні
- Олеся Міщенко, голова АТ «Фонд декарбонізації України»
- Олександр Решетнік, директор Департаменту муніципалітетів та комунального
- сектору, Укргазбанк
- Борис Карпус, голова Нововолинської громади (Волинська обл.)
- Сергій Гаращук, експерт з управління місцевими фінансами
Фотозвіт: Екодія 
Окрім того, безпосередніми учасниками дискусії стала аудиторія Форуму в залі та онлайн, залучена до інтерактивного опитування.
Розпочали з інформації про програму підтримки «Справедлива трансформація» та фінансовий механізм, розроблений Федеральним міністерством економіки та енергетики Німеччини спільно з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ).
«Ми виділяємо 20 млн євро у цей фінансовий механізм. Це наш внесок, що дозволить зробити дешевшими позики для українських вугільних громад, за рахунок додаткових грантових можливостей,» – повідомив пан Сіріак. Йдеться про часткове, на рівні 50%, або повне фінансування за рахунок грантових коштів для таких громад.
Наразі ЄІБ фіналізує технічний етап щодо запуску механізму. Після цього буде підписано рамкову угоду між Федеральним міністерством економіки та енергетики Німеччини та Міністерством розвитку громад та територій України.
«До наступного літа GIZ надаватиме технічну підтримку для участі у цій програмі», – додав у своєму виступі пан Сіріак.
Звертаючись до представника Європейської комісії, я запитала про інші можливості фінансування проєктів, окрім грантової підтримки, які варто розвивати у громадах, не дивлячись на воєнні виклики. На що пан Торстен переконано відповів, що запуск певних програм щодо справедливої трансформації – це лише частина реконструкції чи так званої відбудови української економіки. Мономіста, вугільні громади є передовими містами розвитку України. Тішить, що вже є успішні приклади, коли розпочато трансформацію за рахунок грантової підтримки, із залученням необхідної експертизи. Водночас, наступним кроком у пошуку можливостей фінансування має стати залучення до таких дискусій представників бізнесу. Оскільки задля стійкої трансформації недостатньо лише грантової підтримки. Важливою є участь місцевих бізнесів.
«Ми маємо залучати більше представників бізнесу, тому що вони мають інтерес диверсифікувати свою діяльність. Вони інвестуватимуть у бізнес майбутнього, а не минулого. У цьому ж зацікавлені і муніципалітети – щоб місцеві бізнеси розвивалися. Щоб створювати майбутнє разом», – наголосив пан Торстен.
Тож потрібно створювати дискусії про те, як бізнес бачить майбутнє у зміненому економічному контексті, і які механізми підтримки при цьому потрібні. Варто поєднувати усі можливості – державні та місцеві бюджети, грантові програми та приватні кошти, в тому числі за рахунок доступу до банківського фінансування. Так чи інакше місцева влада та бізнес мають бути зацікавлені діяти разом заради як стійкого економічного розвитку як громади, так і конкретного бізнесу, з подальшим виходом на ринок ЄС.
Схожу думку підтримала пані Олеся, зазначивши, що для втілення стратегії зеленої трансформації і переходу від викопного палива до альтернативних джерел енергії, дуже важливою є спільна робота бізнесу та органів місцевого самоврядування (ОМС), а також всіляко має надаватися державна підтримка. Грантова складова справді важлива. Водночас, у контексті забезпечення сталого розвитку, громади мають оперувати різними видами фінансування.
«Маємо створювати «кошик», який є диверсифікованим, та спрямовувати види ресурсів на пріоритетні для громади проєкти», – рекомендувала пані Олеся.
Голова нагадала, що Фонд декарбонізації України запрацював у 2024 році для підтримки українських бізнесів та громад у впровадженні заходів з енергоефективності та декарбонізації. З’явилася «спеціалізована стрічка в бюджеті», оскільки туди накопичується частина екологічного податку з викидів СО2 і направляється саме на енергоефективні заходи. Тобто Фонд було створено за європейським принципом «забруднювач оплачує». Отже, у Фонда немає пріоритетності щодо надання коштів саме на потреби вугільних територій і громад. Його програмами можуть користуватися усі. Зокрема, надаються:
- пільгові кредити у вигляді державної підтримки з фіксованою ставкою на весь строк дії договору;
- лізинг обладнання для будівництва сонячних, когенераційних станцій, котелень на альтернативному паливі тощо.
З вересня 2024 року Фонд профінансував 64 проєкти на загальну суму понад 1 млрд 126 млн гривень. Майже половина цих проєктів вже реалізована. Також пані Олеся анонсувала, що планується використання громадами додаткових механізмів, які поєднують бізнес і громади, але при цьому Фонд фінансуватиме саме бізнес, і навела приклад: «Наразі у нас затверджується проєкт, де приватний бізнес будує когненераційні установки (КГУ) з використанням альтернативного палива, які будуть підтримувати місцевий водоканал у потребах на власне споживання електричної і теплової енергії. Іншу частину виробленої енергії КГУ віддаватимуть в зовнішню мережу».
Окрім того, голова Фонду навела інший приклад – щодо комплексного підходу до планування і розвитку проєкту – у місті Тернополі. Після влучання в будинок унаслідок ворожих обстрілів, впроваджено проєкт, який поєднав заходи з термомодернізації, встановлення гібридної сонячної станції та зарядної станції для електромобілів. Таких комплексних проєктів має ставати більше.
Додатково повідомлено про підписання угод між Держенергоефективності, Укгазбанком та іншими державними банками щодо компенсації відсоткової ставки 12% або 14% в межах фінансування проєктів Фондом декарбонізації України.
Загалом у Фонду є розуміння, що громади мають розробляти і впроваджувати місцеві енергетичні плани та довгострокову стратегію, під яку потрібно залучати фінансування. У відповідь на ці виклики Фонд пропонує громадам різні інструменти для підтримки.
Сьогодні у громад є широкий вибір щодо можливостей для фінансування проєктів:
- міжнародні організації, такі як ЄІБ, ЄБРР – з пільговими умовами та додатково грантовою складовою;
- технічна допомога – від UNDP, GIZ;
- Фонд декарбонізації України – відповідно до згаданих програм;
- банківське фінансування.
Водночас, на думку пана Олександра, як представника банківського сектору, часто потреби громад є більшими за їх фінансову спроможність. Працюючи з платформою Dream, можна бачити громади із заявленими проєктами на значно більший обсяг інвестицій, ніж їх власна фінансова спроможність. Саме тому, окрім усіх згаданих можливостей, є необхідність у залученні приватних інвестицій через місцеві бізнеси, наприклад, за досвідом роботи з ЕСКО-компаніями.
Банкір пропонує, що реалізація проєктів у громадах має здійснюватися:
- через міжнародну підтримку з довшим терміном кредитування, з додатковою грантовою складовою – для проєктів з довгим терміном окупності;
- за програмами Фонду декарбонізації України та із залученням банківського фінансування – для пріоритетних проєктів із швидким терміном окупності;
- із залученням приватного капіталу на умовах державно-приватного партнерства (ДПП), ЕСКО тощо – для решти проєктів, на реалізацію яких не вистачає власної фінансової спроможності громади. Потенційно до підтримки проєктів в рамках ДПП може доєднатися Міжнародна фінансова корпорація (IFC), яка підтримує такий механізм в інших країнах.
Якщо приватний капітал йде в муніципальну сферу, йому потрібні чіткі правила, які не мають змінюватися, особливо в процесі вже самої гри. Негативним прикладом є досвід із регулюванням сфери «зеленої» енергетики, де так і сталося. На інвестиційну привабливість також впливає політична ситуація в країні. В умовах воєнного стану вартість грошей збільшується. І міжнародні кредитори та інвестори оцінюють відповідні ризики. В умовах справедливого миру фінансування буде ставати доступнішим.
Окрім того, є експертно-кредитні агентства іноземних країн. Наприклад, дуже активним є Данський кредитно-інвестиційний фонд (EIFO), який готовий надавати грантову складову при умові, що проєкт використовує обладнання виробників Данії.
Важливим є зауваження пана Олександра щодо 100-% грантової складової у проєкті. На його думку, кінцевий бенефіціар не дуже зацікавлений у реалізації такого проєкту, бо нічим не ризикує. Для аргументів наведено приклад про подарункові КГУ, багато з яких залишилися без підключення до мереж, тому обладнання простоює. І якби грантодавці одночасно передбачали умови щодо зобов’язання ОМС у розробці техніко-економічного обґрунтування на приєднання КГУ до мереж, виконання проєктних робіт та їх фінансування (власними або кредитними коштами, або із залученням приватних інвесторів), у таких проєктів було би більше шансів стати успішно реалізованими.
Цю дискусію продовжив у своєму виступі і пан Борис, як представник Нововолинської громади. З власного досвіду – для встановлення КГУ знадобилося 2 тижні. Тоді як мали місце випадки, коли в інших громадах за 8 місяців від моменту передачі обладнання з боку приймаючої сторони не було виконано жодних дій для запуску обладнання в роботу.
Повертаючись до виступів спікерів, пан Сергій підсумував, що потрібно знайти розумний баланс у застосуванні грантових програм, запозичень, комбінуючи різні джерела та додаючи власне співфінансування. З його практичного досвіду, до запозичень більшість міст почали звертатися з 2012-2013 рр. Місто Житомир почало саме з кредиту, а не гранту. Хоча саме підтримка від GIZ на енергоефективні заходи у вигляді твердого гранту, а не на традиційно інституційний розвиток. Тоді муніципалітет побачив реальний результат – 53% економії. Грант відкрив двері кредитам.
Зрозуміло, що в умовах війни, громадам насамперед потрібно вистояти. І справді більшість розраховують на державне фінансування через заведення проєктів у Dream та на грантові кошти. «Але так не буде, треба говорити чесно», – наполягає експерт і звертає нас до наказу Мінфіну № 131 від 28.02.2025 «Про затвердження Методики визначення джерел і механізмів фінансового забезпечення публічних інвестиційних проєктів та програм публічних інвестицій», який чітко визначає каскадний підхід до визначення джерел і механізмів фінансування інвестиційних проєктів у проєктних портфелях громад. В першу чергу розглядається механізм ДПП. В другу чергу, у разі, якщо не знаходиться приватний інвестор, розглядається запозичення. У третю чергу, за неможливості реалізації механізмів першої і другої черг, – грантове фінансування. І лише в останню, четверту чергу, – пряме бюджетне фінансування. Пройшовши це каскадування, можна підібрати рішення щодо фінансування будь-якого проєкту. Муніципалітету треба розуміти, чого він хоче, куди рухається громада. А це про стратегію, плани та досягнення результативності. Наразі експерт вбачає проблемою формування кадрового потенціалу у громадах. Мінекономіки теж звернуло на це увагу і розробляє концепцію свторення центрів експертизи, котрі зможуть надавати підтримку з підготовки інвестиційних проєктів для муніципалітетів, які не мають інституційної спроможності самостійно виконувати таку роботу. Мета – підібрати для кожного проєкту релевантний механізм фінансування.
Окремо пан Сергій наголосив на важливості системного вибудовування довіри бізнесу до влади, яка безпосередньо має бути у цьому зацікавлена. Адже ДПП значно привабливіше за запозичення, оскільки не потребує проходження обов’язкових погоджувальних процедур із Мінфіном. Водночас, тут більше ризиків для приватного інвестора, і муніципалітет має гарантувати ті правила гри, про які вже згадувалося у виступах учасників дискусії.
Завершальним став виступ пана Бориса, який у цій дискусії по суті виступив голосом не лише Нововолинської, а й інших громад. Як модераторка я попросила спікера навести досвід громад, здебільшого тих, які задіяні у процесах трансформації вугільних регіонів, мономіст, щодо звернення до тих чи інших фінансових інструментів та джерел. Очільник громади поділився трьома головними передумовами успіху:
- Вмотивована команда – шлях до успіху. Найкраще – це вкладати в людей, які повинні бути насамперед вмотивовані фінансово, по-друге – об’єднані спільною метою і завданнями, усвідомлюючи, що це довготривало. Результат може бути не одразу і не завжди успішний.
- Стратегічні документи.
- Досвід реалізації проєктів, який потрібно мультиплікувати.
Нововолинська громада відносно невелика – 60 тис. населення з бюджетом пів мільярда гривень. Тому левова частка кредитних ресурсів їй недоступна. Такі міжнародні кредитори, як ЄБРР, Світовий банк, мають завищені вимоги для таких громад, – зі складними і довгими процедурами. Тому згадані експертні центри, які планує створювати Мінекономіки, будуть у нагоді.
«А ось грантова історія нам цікава. Ми спільно з колегами із Литовезької та Поромівської громад розробили План справедливої трансформації Волинського мікрорегіону. Вдячні команді першої фази Just Transition, Асоціації вугільних міст, Волинській ОДА. Тепер маємо документ, який містить до 60 проєктів. Маємо вмотивовану команду, стратегію і досвід. І ми запрошуємо приєднуватися та розділяти наш успіх», – підсумував пан Борис.
Результати інтерактивного експрес-опитування
Для підведення загальних підсумків разом із учасниками дискусії ми звернулися до результатів інтерактивного опитування. З’ясувалося, що за оцінками присутніх, переважно представників вугільних громад, доступність до інвестицій є доволі низькою. Серед причин – занижені тарифи в контексті привабливості інвестиційних проєктів у сферах енергетики і комунальних послуг, нестабільні правила, питання до взаємодії з Мінфіном в контексті запозичень.
Із відповідей залучених до дискусії спікерів, такі оцінки пов’язані насамперед з умовами воєнного стану, що в цілому ускладнюють фінансування. Для того, щоб забезпечити незмінність і сталість, має бути стабільною економіка.
Що стосується взаємодії із Мінфіном, найбільшим викликом щодо запозичень є не так складність погоджувальних процедур, як часто небажання місцевих фахівців розбиратися в деталях, що особливо спостерігається у малих громадах, які не мали раніше відповідного досвіду.
Підготовка команди, здобуття досвіду – це дуже важливо для зміни настроїв в контексті надання оцінок щодо доступу до інвестицій у громадах. Перші набуті практики надихають на подальші успіхи та проєкти. Окрім того, потрібно усвідомлювати, що в подальшому українським громадам доведеться конкурувати за фінансовий ресурс із містами Європейського Союзу. Тому навчання та розвиток місцевих фахівців, щонайменше рівень знання англійської мови, є дуже важливим.
Одночасно усі підтримали застереження щодо проблеми перенавантаження існуючого персоналу. Навіть є проблематичним введення нової штатної одиниці до ОМС.
До інвестиційних проєктів застосовні індикатори щодо скорочення викидів СО2 та кліматичні оцінки. І громадам варто враховувати також ці вимоги у підготовці проєктів до фінансування. Ці показники безпосередньо мають вплив на прийняття рішення щодо фінансової підтримки проєкту.
Рекомендація для невеликих громад – звертатися за експертизою. Є регіональні агенції розвитку, Офіси декарбонізації при Держенергоефективності, структурні підрозділи органів виконавчої влади, місцеві експерти із залучення фінансування та ін.
Я сподіваюся, що в умовах справедливого миру, на який ми всі так чекаємо і віримо у нього вже у найближчому наступному році, ми отримаємо оцінку щодо доступу до інвестицій на рівні «добре», а «незадовільно». Водночас, потрібна постійна робота на місцях, за будь-яких умов і викликів – планування та втілення успішних і розумних стратегій, єднання з партнерами у спільних цілях та завданнях заради справедливої трансформації не лише у вугільних громодах та мономістах, а задля зміцнення та сталого розвитку України як держави в цілому.
Переглянути відеозапис тематичної сесії «Фінансування та можливості Справедливої Трансформації» можна за покликанням: https://www.youtube.com/live/oHcubKOU8Ks
Вчергове дякую організаторам заходу ГО “Центр екологічних ініціатив “Екодія” та Луганському обласному правозахисному центру “Альтернатива” за запролшення до модерації, а усім учасникам та учасницям – за цікаву дискусію, актуальні запитання та чесні відповіді. Разом ми зібрали актуальний досвід та базові рекомендації до практичного застосування у громадах.
Щиро, Юлія Усенко,
Голова Всеукраїнської Агенції Інвестицій та Сталого Розвитку (SDIA)